Місця, де ми народилися

Перш ніж потрапити до криниці, вода проходить складний шлях надрами землі. Це передісторія, зачаття. А джерело — це місце зустрічі зі світлом, нове життя. Чому природа обрала саме це місце, а не ближче до верби, чи з іншого боку ставка?

А чому я народився саме в цій точці планети і саме з такими координатами? Ба більше, з таким успіхом я міг би опинитися в будь-якій точці Всесвіту.

Хто обирає Джерело?

Певно, ці питання залишаться без відповідей. Немає сумніву лиш в тому, що двох Джерел не буває! Воно єдине, неповторне і обране Вищим розумом задовго до того, як сформувалася перша клітина нашого тіла. В нас може бути свій дім і сім’я далеко від Джерела, але зв’язок із ним ніколи не згасне.

Це схоже на суницю: від материнської рослини відходять вусики і зароджуються нові повноцінні рослини. З часом і вони стають материнськими і також подарують нове життя. Єдина розбіжність лиш в тому, що рослина засохне, а Джерело продовжить давати прохолоду.

Тому нас і тягне до тих місць, де ми народилися. Ми немов з’єднані невидимими нитками і повертаємося туди знов і знов. І навіть, якщо від домівки каменя на камені не зостанеться, все ж лишиться в тих місцях Джерело, що живитиме нас впродовж існування. Пам’ять про нього ми пронесемо через все життя.