ЯК ВАЖКО ПОЧАТИ, ЯК ЛЕГКО ВІДМОВИТИСЯ

 

⛰ Спершу я підіймався на гору сам, потім з дружиною та сином, і в обох випадках справдилися мої спостереження. Найважча фаза настає орієнтовно на двадцяти відсотках шляху, тобто ближче до початку.

Коли починаєш підйом, ти сповнений енергії й приємних відчуттів, хода легка й оптимістична. Та щойно проходиш певну відстань, зненацька нападає втома, дихання стає важким і ти все частіше дивишся не на гору, а на пройдений шлях.

🤔 «Може повернутися?» — нав‘язливо гуде в голові.

Але якщо не зупинитися й продовжити рух, то через певний час починають відбуватися дивні й водночас цікаві речі. Звідкись беруться сили, вирівнюється дихання, а запас енергії ще більший ніж на початку.

❓ЯК ТАКЕ ТРАПИЛОСЯ?
Ти ж нічого не зробив, а йти стало легше. Сили не поновлював, м’язи на підзарядку не ставив.

Відкрилося «Друге дихання»?
Можливо. Це набір фізіологічних процесів, який має місце для нетренованого організму. Але спортсмени на нього не розраховують, бо ця штука вкрай непередбачувана і поки дочекаєшся відкриття того дихання, то в тебе скоріше відкриються чакри і зв‘язок із космосом.

⚠️ ТО ЩО Ж ТОДІ ВІДБУВАЄТЬСЯ?

🧠 Мозок хитрить!

Задача мозку — зберегти енергію й підтримувати життєдіяльність організму за будь-яку ціну. Коли ти тільки починаєш підйом, то ще не встигаєш усвідомити об‘єму зусиль, які доведеться докласти.

Та тільки ти долаєш відсотків двадцять шляху, мозок бачить, що задача не проста, гора висока, плентатися ще довго, тож він і підключає всі свої інструменти, щоб відмовити тебе від підйому і відповідно зберегти енергію організму.

☝️ Теж саме відбувається і з походом у спортзал, і з будь-якою справою, котра потребує певних зусиль. Мозок вмикає хитруна, аби вимкнути твоє бажання діяти!

⁉️ ТО ЩО Ж РОБИТИ?

Не піддаватися на вмовляння мозку! Закрий вуха і не слухай, нехай собі лепече. А ти роби свою справу — вирішив підійматися, тож підіймайся.
Що цікаво — противитися мозку зовсім не складно. Є вкрай дієвий спосіб — просто продовжуй. Які б відмовки не лунали в голові, ти просто роби свою справу.
Зазвичай противитися доводиться не довго. Іноді достатньо і п‘яти хвилин, щоб продовжити розпочате, не дивлячись на сумніви.

За своєю природою мозок досить полохливий — щойно він побачить твою впевненість, відразу дасть задній хід. «Добре-добре, не хочеш повертатися, то не повертайся. Я що? Я нічого. Стадіон так стадіон. Я просто запропонував, як варіант»

І ти відразу ж відчуєш приплив сил і помчиш на гору з новим запалом 🤗

СПРОБУЙ. ЦЕ ДІЄ!
ПЕРЕВІРЕНО!