ЧОМУ НЕРЕАЛІЗОВАНІ ПЛАНИ ТЯГНУТЬ ДОНИЗУ

Нереалізовані плани як каміння посеред дороги: для когось це непід’ємна вага, а для когось — будівельний матеріал, або ж навіть копняк для кроку вперед.

Все залежить від твого ставлення до ситуації.

😊 З позитивного боку незавершені справи стимулюють до дії. Особисто я втрачаю спокій через недописану книгу, але продовжую її писати, щоб той спокій повернути. І так у всіх справах — якщо є борг перед самим собою, то є й потяг до роботи. У цьому випадку є рух вперед.

😕 З негативного ж боку нереалізовані плани уповільнюють твій рух, бо ти їх носиш у собі, а в дорозі зайва вага ні до чого. Це як каміння у наплічнику — якщо нічого не вдіяти, то з кожним кроком рухатися все тяжче. Якщо ж потроху реалізувати задумане, навіть невеличкими порціями, ти поступово будеш звільнятися від вантажу і твій рух прискориться.

⁉️ ЩО Ж РОБИТИ?

Подумай, згадай про справи, що висять у комірчині твоїх ідей. Сім’я, робота, діти — так, це в першу чергу. Але порийся в найнедосяжніших закапелках своєї душі. Десь там і ховаються нездійснені мрії, бо найцінніше осідає найглибше, а зверху плаває… ти й сам знаєш що там плаває.

Витягни всі свої забуті ідеї назовні, на сонечко. Придивися гарненько, оціни і твердо виріши — чи є в них якась цінність на сьогодні. Можливо, твої плани були безцінними десять років тому, але зараз і жмені пилу не варті.

Викинь з наплічника все, в чому немає потреби в цю мить чи не буде в майбутньому. Все, що можна зробити зараз — роби, не чекайте відповідного
моменту, він не настане ніколи:

🟢 Хотів стрибнути з парашутом? Стрибни і прийде тобі спокій

🟢 Щоночі сняться рибки? Купи нарешті дві гупії, запусти в банку і потерпи три дні: якщо відпустить, то віддаси другові, якщо не відпустить, то вже купиш акваріум зі всім начинням і буде тобі щастя

🟢 Змінити роботу? Опанувати нову професію? Чом би й ні

🟢 Власну справу розпочати? Розпочни! Серйозно! Це саме той випадок, коли не спробуєш — не дізнаєшся. І чим раніше, тим краще.

Щойно почнеш здійснювати задумане, почнуть траплятися дива. Головне не сподіватися на влучний момент і чекати понеділка чи першого числа.
Ідеальної миті не існує, бувають лише більш-менш сприятливі умови, але вирішальне слово не за ними.

⚠️ ВИСНОВКИ

Як показує історія — найвеличніші справи починалися у найважчі часи. Коли й так все добре, то навіщо взагалі щось робити.

З 24-го лютого все змінилося, і у світі, і в країні, і в душах кожного з нас.
І я все частіше помічаю, що багато хто оговтується від пережитого і починає діяти. Навіть зараз, у стані війни.

Причини різні:
🟠 Хтось розпочав власну справу, щоб допомагати військовим

🟠 Хтось втратив все, але не зламався й починає заново будувати своє життя

🟠 Хтось весь час боявся старту, але зараз переконався, що немає нічого страшнішого за війну і взявся до справи, не роздумуючи

🟠 Хтось почав реалізувати задумане, аби відволіктися від страхіть і зануритися з головою в роботу

🟠 А хтось не поспішав за щось братися, бо думав, що все ще попереду, колись, потім, «в мене ще купа часу». Та як виявилося, часу може й не вистачити…

👆Тож не зволікай!
Якщо про щось мріяв, то починай зараз!