Я босий серед поля

 

 

 

Коли стояв я босий серед поля,
Не знав кого несе до мене доля,
Зривав нервово те колосся,
Коли узрів її розпатлане волосся.

Вона, мов кінь той сивогривий,
Неслась до мене так грайливо,
А я тікав, що було духу,
Кричав як міг, задравши руки.

Та ти була за вітер швидша,
І не вдалось мені злинять,
Ти зніг звалила, мов та буря
І заходилася кохать.

Поділитися:
  • 3
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
    3
    Shares

2
Залишити коментар:

avatar
  Підписатися  
найновіші найдавніші більше голосів
Повідомляти про це
Анонім
Гість
Анонім

Круто! Красивий сайт і вірш!