Люблю осінь

Дуже люблю осінь.

А особливо, коли ще досить тепло, під ногами багато листя, але ще чимало й на деревах. Вітер не холодний, а ліпше, коли його і взагалі немає — вкрай чудово коли тихо. Тоді листочки по одному тихенько падають і ти дивишся, як вони повільно кружляють у повітрі й тобі хочеться, щоб вони якомога довше так кружляли і ніколи не долітали донизу.

Читати далі →

Я дуже відповідальна дитина

Не знаю, як це мені вдавалося, але в мене був найважчий портфель у класі, а можливо, і на всю школу ― старші класи взагалі з одним зошитом ходили. Єдине положення, в якому я міг справлятися з такою вагою ― зігнутися в три погибелі й тримати тулуб паралельно землі. По-іншому ніяк, бо щойно починаєш розправлятися, відразу виникає небезпека впасти на спину. А як не виявиться нікого поряд, то все, каюк, не цілуйте й не просіть, сам не встану.

Читати далі →

Над коровами у гіллі

Був у нас такий атракціон — сидіти горобцями на вербі, поки під нами проходили корівки з пасовища. Затамувавши подих, ми пильно вдивлялися в лісок, з якого ось-ось мав виїхати пастух на коні. А вже за ним пленталося сімсот голів великої рогатої худоби. Їхня вервечка настільки розтягувалася яром, що коли перші вже підходили до нас, то останні ще навіть не з’являлися на горизонті. І от ми сиділи на гілці прямісінько над спинами ВРХ, та так низько, що лишень простягни руку і ти мацнеш котрусь за хребта.

Читати далі →

Кістяк поміж гіллям

З настанням темряви дощ остаточно збожеволів. Його нахабні лапи так шмагали по обличчю, що не давали підвести повік. Залишалося тільки дивитися під ноги та безупинно протирати очі рукавом. Асфальт залишився далеко позаду і дорога перетворилася на місиво бруду, трави та каменів. Одяг по вінця набрався води і по вазі скидався на мішок піску. Виснажене тіло тяжіло вниз, до землі.

Читати далі →

Каяття Доміціана

Заднє колесо до того вже хилиталося, що Баргуд пересів на інший бік воза, аби тільки те не відпало. Стомлені Гурди вже третій день не відпочивали і ледь не падали на лапи. По землі підступно повзла ніч, а до Брахзена ще годин сім.

Читати далі →