Як кріт Охрім з Пітьмою товкся

Чи то йому наснилося, чи то щось вкусило, але Охріму здалося, що на нього Пітьма напала. Пів життя прожив і не морочився, що світу білого не бачить, а тут на тобі. Неділя, сплять усі, аж раптом лемент на весь ліс. Позбігалася живність на Лисий пагорб, а Кріт стоїть собі й горлопанить, аж верби гнуться. —...

Читати далі →

“Ох і перепадає тій голівці...”

“Ох і перепадає тій голівці...” Як на мене гепнулася шафа, я вже розповідав. Та якби ж та шафа була єдиним твердим предметом, з яким стикалася моя голова. Інколи мені здається, ніби вона сама вишукує об що вдаритися і в яку халепу вплутати тіло. Мабуть, є в макітри якась глобальна ціль, до якої вона йде через...

Читати далі →

Я дуже відповідальна дитина

Не знаю, як це мені вдавалося, але в мене був найважчий портфель у класі, а можливо, і на всю школу ― старші класи взагалі з одним зошитом ходили. Єдине положення, в якому я міг справлятися з такою вагою ― зігнутися в три погибелі й тримати тулуб паралельно землі. По-іншому ніяк, бо щойно починаєш розправлятися, відразу...

Читати далі →